Украинский портАл
 


ОСОБИСТЕ

Як можна дізнатись з тексту на сторінці автор , йому випало побувати у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Тож, враження дійсно особисті.

Найголовніше з них - справжня щирість приймаючої сторони стосовно українців.

Наша делегація мала зустрічі з офіційними представниками низки країн в НАТО на рівні послів: Польщі - Robert Pszczel, Франції - Sylvan Berger, США - Thomas Underwood, України - Костянтин Морозов. Дискусії точились навколо головного питання: слід Україні вступати до Альянсу, чи ні, і які наслідки це матиме як для самої держави, так і для стосунків із сусідами. Відповідь на нього пропоную Вам пошукати на сторінках цього веб-сайту та в інших джерелах.

Здивувала потужна PR-лавина інформації про Альянс. Це сприймається як бажання дати максимально більше відкритої для сторонніх осіб інформації. Нашим військовим і про-натівським політикам цього дуже бракує. І визнання вітчизняних високопосадовців того факту, що український народ не має достатньо інформації про НАТО, можна сприйняти як визнання власних упущень.

Здивувала як відкритість офісу НАТО, так і серйозний контроль при перетині його межі. З одного боку - дуже схоже на офіс наукової установи з магазинчиками, Інтернет-автоматами і ресторанчиком у фойє. З іншого боку - солідний електронний огляд на прохідній, під час котрого гостям запропонували викласти усі записуючі та фотографуючі засоби. Автору цих рядків довелось тимчасово розлучитись навіть з масивним наручним механічним годинником. Очевидно, саме в таких містер Бонд носив усе своє шпигунське начиння.

Здивувала і аналогія і відмінність того, що в українському війську називають наочною агітацією. Скажімо, довелось бачити багато зображень одного із засновників Альянсу -Дуайта Ейзенхауера.

Це і бюст в оточенні портретів наступних командувачів військами Альянсу (абсолютно як бюст Леніна у Червоному куточку підрозділу радянської армії)

і стильний барельєф між прапорами країн-учасниць

і дзеркальні вітрини з призами "За щось"

і стенди з його життєписом.

Здивував стенд з етнографічними символами країн-учасниць Альянсу, виконаний в техніці аплікації тканиною. Наприклад, Францію, котра, кажуть знову повертається до військової організації НАТО, представляє Червона Шапочка. Так, та сама героїня казки Шарля Перо. Ось так! Інші країни також представляють не менш симпатичні герої національних епосів.


Зважаючи, що на цьому стенді були символи навіть країн-партнерів НАТО, здивувала відсутність українських казкових героїв. Чи то вони "закосили" від служби в армії, чи то пани офіцери не проходили цієї теми в училищах і академіях. У будь-якому разі, ми ж знаємо що " не царська то справа" - солдатові клеїти аплікації...

Надзвичайно здивувала зовнішня скромність приміщення офіцерського клубу об`єднаного командування. За українсько-радянськими традиціями, це мала б бути пишна будівля з колонами, танками, авіацією і прапорами на фасаді і т.ін. Нічого цього ми не побачили, окрім приземкуватого одноповерхового будинку зі скромним написом. Щоправда, обід в цій офіцерській їдальні подавали з вином, ексотичними дарами морів й іншими невітчизняними забаганками гурманів.

Наступне враження. При в'їзді до штабу об'єднаного командування делегацію зустрів енергійний капітан першого рангу - один з постійних представників України в Альянсі. Чистокровний українець, він протягом перших хвилин не міг позбутися англійської вимови в українських словах. Як на мене, це, і купа взаємовизнаних сторонами документів, свідчить про давні і систематичні зносини України з тим самим НАТО, з яким, як твердять політики, наші сосунки не визначені остаточно. Насправді наша країна давно і активно співпрацює з Альянсом. А офіційне підписання Угоди про її вступ до НАТО, як видається, додасть лише право України розраховувати на захист статті 5 Вашингтонського Договору 1949 року. Тобто, військовий напад на Україну вважатиметься нападом на все НАТО.

Головне враження. Представник Словацької республіки в Альянсі так проілюстрував стимул свого народу до вступу в організацію: вони відчули гостру потребу у захисті НАТО.

Чи відчуває сучасний українець гостру потребу у зовнішньому захисті від потенційного зовнішнього нападу? Отож бо, панове.
А ви кажете: "повільно запрягаємо".
міфи про НАТО

зарубки НАТО

шпаргалка НАТО
інші веб-сторінки цього автора
ностальгія за помаранчем

Історико-культурний заповідник БУША
Обласна організація Спілки письменників України
 
COPYRIGHT © RODOSLAV-2007